Історія створення Ради директорів шкіл естетичного виховання України.

Ідею створення Ради директорів шкіл естетичного виховання України висловив перший Голова Президії Ради директорів музичних шкіл м. Києва Тимоха Микола Іванович, який її очолював з жовтня 1973 по вересень 1984 року.

Врахувавши позитивний досвід роботи Президії Київських мистецьких шкіл з питань організації навчально-виховного процесу, методичної роботи та роботи з підвищення кваліфікації керівників навчальних закладів, при Науково-методичному кабінеті навчальних закладів культури і мистецтв Міністерства культури Української РСР у вересні 1985 року за ініціативою керівників шкіл естетичного виховання і було створено Раду директорів музичних шкіл Української РСР. Президію Ради очолила методист Науково-методичного кабінету Гончарова Наталія Леонідівна, але фактично її роботою керував заступник голови Президії, директор дитячої музичної школи № 3 ім. В.Косенка м. Києва – Деркач Анатолій Олександрович. До першого складу Президії, який налічував дев'ять осіб, увійшли провідні керівники музичних шкіл зі Львова, Одеси, Донецька, Рівного, Харкова, Кривого Рогу, Києва. Перший склад Президії Ради директорів музичних шкіл був затверджений наказом Міністерства культури Української РСР № 944 від 11 вересня 1985 року, а першими надбаннями Президії стало:

- створення нових взірців документації для мистецьких шкіл;
- введення єдиних Тарифікаційних списків;
- форма розрахунку навчальних годин;
- взірець табеля на заробітну плату;
- координація роботи шкіл естетичного виховання з загальноосвітніми навчальними закладами;
- узагальнення передового досвіду керівництва школами та видання методичних рекомендацій з певних напрямків роботи.

Перший склад Президії працював до вересня 1987 року. За пропозицією членів Ради у вересні 1987 Головою Президії ради директорів музичних шкіл республіки було обрано директора Київської дитячої музичної школи № 3 ім. В.Косенка Деркача Анатолія Олександровича, який і очолював її роботу до лютого 1989 року.

Необхідно відзначити, що за цей період було детальніше визначено напрями роботи Президії, проведено ряд семінарів та нарад з проблемних питань організації навчально-виховної роботи, підготовлено методичні розробки для керівників шкіл з питань удосконалення управлінської діяльності, підготовлено та у 1988 році наказом Міністерства культури від 07.06.1988 №188 запроваджено розроблені Президією перші в Україні навчальні плани для дитячих музичних шкіл, зроблено нові кроки по забезпеченню музичних шкіл необхідною документацією, налагоджена тісна співпраця з відділом навчальних закладів Міністерства культури.

У лютому 1989 року А.О.Деркач перейшов на роботу до Головного Управління культури м. Києва. Постало питання про проведення дострокових виборів Голови Президії. За ініціативою відділу навчальних закладів Міністерства культури в травні 1989 року на базі дитячої музичної школи м. Алушти було проведено республіканську нараду Голів рад директорів музичних шкіл. Забезпечення організаційних заходів взяв на себе директор дитячої музичної школи м. Алушти Свириденко Володимир Васильович. На нараді було розглянуто ряд важливих питань, прийнято перше Положення про республіканську Раду директорів музичних шкіл, дано доручення про розробку нових зразків документації.
Після проведення виборів до складу Президії увійшли:

- Щигловський Володимир Георгійович – голова, директор ДМШ №15 м. Києва
- Шаліт Олександр Григорович – заступник, директор ДМШ №35 м. Києва
- Свириденко Володимир Васильович – секретар, директор ДМШ м. Алушти
- Гоц Павло Полікарпович - директор ДМШ м. Долина Івано-Франківської області
- Крат Віталій Костянтинович - директор ДМШ №1 м. Донецька
- Макода Павло Павлович - директор ДМШ м. Бережани Тернопільської області
- Тесленко Людмила Миколаївна - директор ДМШ № 9 м. Харкова.

В.Г.Щигловський
(19.09.1945 – 04.11.2002)

Президія у стислий термін розробила і подала на затвердження Міністерству культури зразки навчальної документації для музичних шкіл республіки, які були затверджені наказом від 17.08.1989 № 340.

У травні 1990 року у відрядження до Всесоюзного методичного кабінету навчальних закладів Міністерства культури СРСР разом з методистом Науково-методичного кабінету навчальних закладів культури та мистецтв Міністерства культури Гончаровою Н.Л. для участі у розробці Положення про школу мистецтв системи Міністерства культури СРСР були направлені Голова Президії Щигловський В.Г., заступник Голови Шаліт О.Г. та секретар Свириденко В.В.. Треба зауважити, що на той час шкіл мистецтв, як типу мистецької школи, не існувало, тому, узагальнюючи назви всіх мистецьких шкіл, виникла назва «Положення про школу мистецтв системи Міністерства культури СРСР». Після успішної участі в роботі над Положенням представників України Щигловського В.Г., Шаліта О.Г. та Свириденка В.В. їх було включено до складу експертів з дитячого естетичного виховання при Всесоюзному методичному кабінеті навчальних закладів Міністерства культури СРСР. Це надало певні переваги Україні, які полягали в тому, що під час розробок Міністерством культури СРСР нормативних документів, спрямованих на удосконалення навчально-виховного процесу в мистецьких школах, до участі у цьому процесі обов'язково залучалися представники Президії ради директорів музичних шкіл України Щигловський В.Г., Шаліт О.Г., Свириденко В.В. У грудні 1990 року Міністерство культури СРСР провело у м. Феодосія Всесоюзний семінар для педагогічних працівників шкіл естетичного виховання. До виступу на семінарі з аналізом роботи мистецьких шкіл в нових умовах господарювання було запрошено заступника голови Президії О.Г.Шаліта. Треба зазначити, що у колишньому Радянському Союзі одними з перших на нові умови господарювання перейшли дві Київські школи: ДМШ № 15 (директор В.Щигловський) і ДМШ № 35 (директор О.Шаліт). Нові умови господарювання полягали в тому, що керівник школи сам формував бюджетні запити і самостійно вирішував розподіл коштів по фондам: заробітної плати, матеріального заохочення, виробничого та соціального розвитку тощо. Таким чином підвищувалася роль керівника закладу та його відповідальність за планування та використанням бюджетних коштів. На цьому семінарі також розглядалися питання визначення особистого внеску кожного педагогічного працівника в організацію навчально-виховного процесу. Саме з цих питань успішно виступив під час проведення Всесоюзного семінару О.Шаліт.

З огляду на те, що на теренах колишнього Радянського Союзу не було створено жодного закладу по підготовці керівників шкіл естетичного виховання, а, так зване, підвищення кваліфікації проводилося суто з формальних ознак, Президія запропонувала організувати та провести у м. Києві на базі ДМШ № 35 навчання керівників шкіл естетичного виховання України. Оскільки жодна державна установа не брала на себе витрати, пов'язані з організацією та проведенням такого заходу, В.Г.Щигловським була розрахована кошторисна вартість навчання. Пропозиція про проведення платних курсів з навчання керівників шкіл естетичного виховання була озвучена О.Шалітом під час проведення Всесоюзного семінару в м. Феодосія (грудень 1990). Ця пропозиція знайшла відгук, і у першу групу (на заплановану кількість 30 слухачів), поступило більше 70 заявок.

Перші у Радянському Союзі платні курси з навчання керівників шкіл естетичного виховання були підготовлені і проведені на базі Київської ДМШ № 35 В.Г.Щигловським та О.Г.Шалітом у червні 1991 року. Для здійснення цього заходу було проведено ретельну підготовку, а також вперше видано Збірку нормативних документів та методичних рекомендацій (випуск І), яку отримали всі слухачі курсів. Під час їх проведення стало зрозуміло, що необхідно докорінно змінювати сам підхід до навчання керівників. Як з'ясувалося, переважна більшість керівників не знала навіть таких документів, як Положення про музичну школу системи Міністерства культури СРСР, навчальних планів тощо. Тому лектори змушені були по ходу перебудовувати порядок проведення лекцій і розпочинати всю роботу з «азів».У першу групу увійшли, в переважній більшості, керівники шкіл естетичного виховання з Російської Федерації: з Тюмені, Свердловська, Хабаровська, Калінінграда, Саратова, Казані тощо. Врахувавши пропозиції та побажання слухачів першої групи, було проведено навчання ще з двома групами керівників.

Відгук про роботу та побажання до вдосконалення організації навчання директора музичної школи з Тюмені, старости І групи В.Серебрянного

Відгук про роботу курсів директорів музичних шкіл Кримської області

Незабаром, після затвердження Положення про школу мистецтв, почали створюватися школи мистецтв як різновид, які об'єднали під одним дахом музичну, художню, хореографічну школи. Таке об'єднання відбувалося переважно у районних центрах, де не було можливості створити окремо кожний з типів школи. Згодом до складу шкіл мистецтв стали включатися театральне, хорове та інші відділення.
Після призначення члена Президії, директора Донецької дитячої музичної школи №1 В.К.Крата директором Донецького музичного училища, у жовтні 1991 року, під час проведення в м. Євпаторія Всесоюзного семінару мистецьких шкіл СРСР, на виїзному засіданні Президії до її складу було обрано директора школи мистецтв м. Косів Івано-Франківської області, заслуженого працівника культури України Біланюка Дмитра Федоровича. З обранням Біланюка Д.Ф. до складу Президії, йому і було доручено кураторство діяльності шкіл мистецтв.

За ініціативою начальника Львівського обласного управління культури О.І.Гриніва 9 - 11 січня 1992 року в м. Дрогобичі було проведено республіканський семінар-нараду з питань розвитку української національної мистецької школи. На розгляд наради було винесено обговорення концепції, автором якої був пан О.І.Гринів. Вона полягала у перепідпорядкуванні шкіл естетичного виховання Міністерства культури України Міністерству освіти України. На той час цю концепцію гаряче підтримало і Міністерство культури в особі заступника Міністра Богуцького Ю.П.

Розуміючи всю хибність концепції О.І.Гриніва, члени Президії, під час її обговорення, висловили свою жорстку позицію, спрямовану на недопущення перепідпорядкування мистецьких шкіл Міністерству освіти. Позицію членів Президії підтримала більшість присутніх на семінарі-нараді, і концепція не була втілена в життя. Так висвітлювала ці події Львівська обласна газета «Ратуша»:

У лютому 1992 року Верховна Рада України мала приймати Основи Законодавства України про культуру. Ознайомившись з текстом Основ члени Президії були неприємно вражені відсутністю у їх тексті згадки про естетичне виховання дітей і про систему дитячих мистецьких шкіл. Голова Президії Щигловський В.Г. звернувся листом до Комітету Верховної ради України з питань культури і духовності з пропозиціями про включення до тексту Основ статей, які б визнали систему дитячого естетичного виховання повноправним учасником освітнього процесу. Президією було підготовлено звернення до Народних Депутатів України, яке було не тільки опубліковане у засобах масової інформації, а і вручено особисто кожному з народних обранців. Нижче наведено звернення до Верховної Ради України, опубліковане 5 лютого 1992 року у газеті Хрещатик.

Для того, щоб привернути увагу громадськості до проблеми відсутності у тексті Основ законодавства України про культуру гарантій, пов'язаних з існуванням і подальшим розвитком системи дитячих мистецьких шкіл, Президія прийняла рішення провести у день прийняття Верховною Радою Основ законодавства України про культуру пікетування із участю в ньому всіх педагогічних та учнівських колективів м. Києва та запросити до участі в акції студентів Київської консерваторії, артистів та музикантів Оперного театру, Київської філармонії, Народного хору ім. Г.Верьовки, Хорової капели «Думка», Капели бандуристів, Київського муніципального духового оркестру.

Протягом тижня, до початку проведення акції, члени Президії дали засобам масової інформації, радіо, телебаченню велику кількість інтерв'ю. Було підготовлено і направлено Комітету ВР з питань культури і духовності конкретні пропозиції по внесенню змін до тексту Основ.

У день пікетування ВР, 5 лютого 1992 року, на площі біля Верховної Ради зібралися педагогічні та учнівські колективи мистецьких шкіл м. Києва, столичні творчі колективи. Перед входом до Верховної Ради, привертаючи увагу Народних Депутатів, відбулися виступи дитячих творчих колективів музичних шкіл м. Києва. Силами учнів та викладачів художніх шкіл було виготовлено плакати, на яких написані звернення до Народних Депутатів України.

5 лютого 1992 року. Концерт біля Верховної Ради України. Грають духові оркестри дитячих музичних шкіл м. Києва.

Підтримали акцію слухачі Інституту підвищення кваліфікації при Міністерстві культури України, педагогічні працівники Тернопільської, Київської та Івано-Франківської областей, ЦК профспілки працівників культури України, Київський міський комітет профспілки працівників культури, Головне управління культури м. Києва і всі без винятку професійні мистецьки колективи м. Києва.

Педагогічні та учнівські колективу мистецьких шкіл м. Києва

На початку пленарного засідання з трибуни Верховної Ради України прозвучало звернення до Народних Депутатів України члена Президії, директора школи мистецтв м. Косів Івано-Франківської області, заслуженого працівника культури України Д.Ф.Біланюка, але в цей день прийняття Основ законодавства про культуру України так і не відбулося.

Президія запропонувала повторити пікетування Верховної Ради наступного дня, і 6 лютого акцію було продовжено. До неї приєдналися всі мистецькі колективи Київської філармонії, студенти Київських мистецьких навчальних закладів. На площі біля Верховної ради України звучала музика у виконанні Київського муніципального духового оркестру.

Сьогодні складно оцінити самовіддану роботу членів Президії по організації та проведенню акції пікетування Верховної Ради, але без перебільшення хочу сказати, що якби ця ініціатива не була підтримана професійними мистецькими колективами, представниками Тернопільської, Івано-Франківської та Київської областей, слухачами Інституту підвищення кваліфікації, школи естетичного виховання спіткала б доля дитячих спортивних шкіл, які і до цього часу не можуть відродити своєї діяльності, навіть не дивлячись на підтримку державних структур.

Публікація газети «Культура і життя»

Публікації газети «Голос України» про пікетування Верховної Ради України

Другий день пікетування (6 лютого 1992 року)

В результаті спільних дій до тексту Основ було введено стаття 3, якою визначено пріоритети розвитку культури України, в тому числі і естетичне виховання дітей, стаття 15, яка визначила безперервність і наступність мистецької освіти та стаття 16, у якій було визначено, що школи естетичного виховання є початковою ланкою професійної мистецької освіти. Основи законодавства України про культуру були прийняті 19 лютого 1992 року.

Другий день пікетування (6 лютого 1992 року)

Таким чином, завдяки оперативним діям членів Президії, у 1992 році та на майбутнє була збережена система дитячих шкіл естетичного виховання України.

Зважаючи на те, що з'явився такий тип школи, як «школа мистецтв», Міністерство культури дало доручення Президії розробити новий тип Положення – «Положення про школу естетичного виховання». Над проектом Положення працювали всі без винятку члени Президії. Під час проведення виїзного засідання Президії у вересні 1992 року багато зауважень і пропозицій висловили В.В.Свириденко, П.П.Макода, Д.Ф.Біланюк, які, після жарких дебатів, були враховані у тексті проекту. Остаточне обговорення проекту було заплановано провести у жовтні під час проведення семінару-наради республіканської Ради директорів у Івано-Франківській області. Цей семінар-нарада був присвячений запровадженню в навчальний процес музичних шкіл народної музичної творчості. Тема семінару, який було проведено на базі Долинської музичної школи та Косівської школи мистецтв Івано-Франківської області, – «Використання фольклору в навчально-виховному процесі шкіл естетичного виховання». Його проведення здійснили члени Президії Гоц П.П. та Біланюк Д.Ф., які блискуче організували участь у семінарі дитячих та дорослих фольклорних колективів. Під час проведення семінару також було остаточно обговорено і Положення про школу естетичного виховання системи Міністерства культури України, яке, на виконання Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію «Основ законодавства України про культуру», було затверджене наказом Міністерства культури від 22.10.92 № 239. За високу організаційну роботу по підготовці та проведенню семінару-наради республіканської Ради директорів музичних шкіл України, наказом Міністерства культури було оголошено подяку членам Президії Гоцу П.П. і Біланюку Д.Ф., а також затверджено склад Президії та перше Положення про Раду директорів музичних шкіл України. Таким, дуже насиченим різними подіями, минув 1992 рік – перший рік незалежної України.

(Далі буде)