Закон України «Про освіту» (витяг) вiд 23.05.199 1 № 1060-XII (із змінами)

 

З А К О Н    У К Р А Ї Н И

Про  освіту

 

(витяг)

 

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 34, ст.451 )

 

( Вводиться в дію Постановою ВР

N 1144-XII від 04.06.91, ВВР, 1991, N 34, ст.452 )

 

( Із змінами, внесеними згідно з Декретами

N 12-92 від 26.12.92, ВВР, 1993, N 10, ст. 76

N 23-92 від 31.12.92, ВВР, 1993, N 11, ст. 93

Законами

N 3180-XII від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.277

N 69/94-вр  від 30.06.94, ВВР, 1994, N 29, ст.258

N 183/94-вр від 23.09.94, ВВР, 1994, N 41, ст.376

N 200/94-вр від 13.10.94, ВВР, 1994, N 45, ст.404

N 498/95-вр від 22.12.95, ВВР, 1996, N  3, ст. 11

N  96/96-вр від 22.03.96, ВВР, 1996, N 16, ст. 71 )

 

( В редакції Закону N 100/96-вр від 23.03.96,

ВВР, 1996, N 21, ст. 84 )

 

 Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

 Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного

потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

 Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

 

Розділ I

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

 Стаття 1. Законодавство України про освіту

 

 Законодавство України про освіту базується на Конституції України і складається з цього Закону, інших актів законодавства України.

 

 Стаття 2. Завдання законодавства України про освіту

 Завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України.

 

 Стаття 3. Право громадян України на освіту

 

 1. Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується:

розгалуженою мережею закладів освіти, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;

відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;

різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

 

 2. Держава здійснює соціальний захист вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів та інших осіб незалежно від форм їх навчання і типів закладів освіти, де вони навчаються, сприяє здобуттю освіти в домашніх умовах.

 

 3. Для одержання документа про освіту громадяни мають право на державну атестацію.

 

 4. Іноземні громадяни, особи без громадянства здобувають освіту в закладах освіти України відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів.

 

 Стаття 4. Державна політика в галузі освіти

 

 1. Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.

 

 2. Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

 

 Стаття 5. Державний контроль за діяльністю закладів освіти

 

 Державний контроль за діяльністю закладів освіти незалежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у галузі освіти. Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою та Державною інспекцією закладів освіти при Міністерстві освіти України. Положення про центральні державні органи управління освітою, про Державну інспекцію закладів освіти при Міністерстві освіти України затверджуються Кабінетом Міністрів України.

 

 Стаття 6. Основні принципи освіти

 

 Основними принципами освіти в Україні є:

 доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

 рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

 гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

 органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;

 незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

 науковий, світський характер освіти;

 інтеграція з наукою і виробництвом;

 взаємозв'язок з освітою інших країн;

 гнучкість і прогностичність системи освіти;

 єдність і наступність системи освіти;

 безперервність і різноманітність освіти;

 поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

 

 Стаття 7. Мова освіти

 

 Мова освіти визначається Конституцією України, Законом Української РСР "Про мови в Українській РСР".

 

 Стаття 8. Навчально-виховний процес і громадсько-політична діяльність у закладах освіти

 

 1. Навчально-виховний процес у закладах освіти є вільним від втручання політичних партій, громадських, релігійних організацій.

 

 2. Залучення учнів, студентів до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час навчально-виховного процесу не допускається.

 

 3. Належність особи до будь-якої політичної партії, громадської, релігійної організації, що діють відповідно до Конституції України, не є перешкодою для її участі в навчально-виховному процесі.

 

 4. Учні, студенти, працівники освіти можуть створювати у закладах освіти первинні осередки об'єднань громадян, членами яких вони є.

 

 Стаття 9. Заклади освіти і церква (релігійні організації)

 

 Заклади освіти в Україні незалежно від форм власності відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер, крім закладів освіти, заснованих релігійними організаціями.

 

 Стаття 10. Управління освітою

 

 1. В Україні для управління освітою створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування.

 

 2. Органи управління освітою і громадського самоврядування діють у межах повноважень, визначених законодавством.

 

 Стаття 11. Органи управління освітою

 

 До державних органів управління освітою в Україні належать:

 Міністерство освіти України;

 міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти;

 Вища атестаційна комісія України;

 Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;

 місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

 

 Стаття 12. Повноваження Міністерства освіти України та міністерств і відомств України, яким

                    підпорядковані заклади освіти

 

 1. Міністерство освіти України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти.

 Міністерство освіти України:

 бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти освіти;

 встановлює державні стандарти знань з кожного предмета;

 визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти;

 здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування;

 забезпечує зв'язок із закладами освіти, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції;

 проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати;

 формує і розміщує державне замовлення на підготовку

спеціалістів з вищою освітою;

 розробляє умови прийому до закладів освіти;

 забезпечує випуск підручників, посібників, методичної

літератури;

 розробляє проекти положень про заклади освіти, що

затверджуються Кабінетом Міністрів України;

 організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних

працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій,

педагогічних та вчених звань;

 разом з іншими міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим реалізує державну політику в галузі освіти, здійснює контроль за її практичним втіленням, дотриманням актів законодавства про освіту в усіх закладах освіти незалежно від форм власності та підпорядкування;

 здійснює керівництво державними закладами освіти.

 Акти Міністерства освіти України, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, Міністерства освіти Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти незалежно від форм власності.

 Міністерство освіти України забезпечує організацію роботи з фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи в навчальних закладах усіх типів і рівнів акредитації, здійснює науково-методичне забезпечення цієї роботи в ході навчального процесу і в позанавчальний час. ( Частину першу статті 12 доповнено абзацом згідно із Законом N 178-XIV від 14.10.98 )

 

 2. Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, разом з Міністерством освіти України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні функції по дотриманню вимог щодо якості освіти, забезпечують зв'язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань, що належать до їх компетенції, організовують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду.

 Акти міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, прийняті у межах їх компетенції, є обов'язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти відповідного профілю незалежно від форм власності.

 

 3. Міністерство освіти Автономної Республіки Крим здійснює повноваження керівництва освітою, крім повноважень, віднесених до компетенції Міністерства освіти України, міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти.

 

 4. Інші повноваження Міністерства освіти України, міністерств і відомств України, яким підпорядковані заклади освіти, визначаються положеннями про них.

 

***

 

 Стаття 14. Повноваження місцевих органів державної

 виконавчої влади та органів місцевого

 самоврядування в галузі освіти

 

 1. Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції:

 встановлюють, не нижче визначених Міністерством освіти України мінімальних нормативів, обсяги  бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання;

 забезпечують розвиток мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;

 здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

 організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку, контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти;

 вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;

 створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів;

 забезпечують у сільській місцевості регулярне безкоштовне підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;

 організовують професійне консультування молоді та продуктивну працю учнів;

 визначають потреби, обсяги і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону.

 

 2. Місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на:

 управління закладами освіти, що є комунальною власністю;

 організацію навчально-методичного забезпечення закладів освіти, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію у порядку, встановленому Міністерством освіти України;

 координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей;

 визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів на їх підготовку;

 контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію закладів освіти, що є комунальною власністю.

 Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

 Стаття 15. Державні стандарти освіти

 

 1. Державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти.

 Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один раз на 10 років.

 

 2. Відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається засновником закладу освіти, Міністерством освіти України, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації та акредитації закладів освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

 3. За результатами ліцензування Міністерство освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень надають закладам освіти незалежно від форм власності ліцензії на право здійснення освітньої діяльності відповідно до державних вимог із встановленням за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями обсягів підготовки, які відповідають кадровому, науково-методичному та матеріально-технічному забезпеченню, вносять їх до державного реєстру закладів освіти.

 Невиконання або грубе порушення закладом освіти умов і правил ліцензійної діяльності, подання та розповсюдження недостовірної інформації щодо її здійснення є підставою для призупинення дії або анулювання ліцензії.

 

 4. За результатами акредитації вищих закладів освіти, закладів післядипломної освіти Міністерство освіти України разом з міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти:

 визначає відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямами (спеціальностями), надає право видачі документа про освіту державного зразка;

 встановлює рівень акредитації закладу освіти;

 надає певну автономію закладу освіти відповідно до отриманого статусу;

 інформує громадськість про якість освітньої та наукової діяльності вищих закладів освіти;

 вирішує в установленому порядку питання про реорганізацію вищого закладу освіти з наданням відповідного статусу або його ліквідацію.

 

 5. За результатами атестації дошкільних, середніх, позашкільних та професійно-технічних закладів освіти Міністерство освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень:

 визначають відповідність освітніх послуг, які надаються закладами освіти, державним стандартам певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня;

 приймають рішення про створення спеціалізованих закладів освіти: шкіл, колегіумів, ліцеїв, гімназій тощо;

 вносять пропозиції Міністерству освіти України про надання відповідного статусу професійно-технічним закладам освіти;

 приймають рішення про створення, реорганізацію або ліквідацію закладів освіти.

 

 6. За особливі досягнення в роботі закладу освіти Президентом України може бути надано статус національного закладу освіти.

 

 Стаття 16. Органи громадського самоврядування в освіті

 

 1. Органами громадського самоврядування в освіті є:

 загальні збори (конференція) колективу закладу освіти;

 районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, з'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим;

 Всеукраїнський з'їзд працівників освіти.

 

 2. Органи громадського самоврядування в освіті можуть об'єднувати учасників навчально-виховного процесу, спеціалістів певного професійного спрямування.

 

 3. Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішують у межах своїх повноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності закладів освіти.

 Повноваження органів громадського самоврядування в освіті визначає в межах чинного законодавства  Міністерство освіти України за участю представників профспілок, всеукраїнських педагогічних (освітянських) об'єднань.

 

 Стаття 17. Самоврядування закладів освіти

 

 Самоврядування закладів освіти передбачає їх право на:

 самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності;

 участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного контракту (замовлення) та угод підприємств, установ, організацій, громадян;

 визначення змісту компонента освіти, що надається закладом освіти понад визначений державою обсяг;

 прийняття на роботу педагогічних, науково-педагогічних, інженерно-педагогічних та інших працівників, а також фахівців з інших держав, у тому числі за контрактами;

 самостійне використання усіх видів асигнувань, затвердження структури і штатного розпису в межах встановленого фонду заробітної плати;

 здійснення громадського контролю за організацією харчування, охорони здоров'я, охорони праці в закладах освіти.

 

 Стаття 18. Умови створення закладів освіти

 

 1. Заклади освіти створюються органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів.

 

 2. Заклади освіти, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного закладу освіти.

 

 3. Заклади освіти незалежно від їх статусу і належності забезпечують якість освіти в обсязі вимог державних стандартів освіти.

 

 4. Потреба у вищих закладах освіти незалежно від форм власності та їх мережа визначаються Кабінетом Міністрів України.

 Потреба в професійно-технічних закладах освіти визначається Кабінетом Міністрів України, а їх мережа - Міністерством освіти України.

 Потреба в закладах освіти, заснованих на комунальній власності, визначається місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

 Порядок створення, реорганізації та ліквідації закладів освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

 5. Діяльність закладу освіти розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

 6. Заклади освіти діють на підставі власних статутів, затверджених:

 Міністерством освіти України стосовно закладів освіти, що засновані на загальнодержавній власності і перебувають у його системі;

 міністерствами, відомствами України, яким підпорядковані заклади освіти, засновані на загальнодержавній власності, за погодженням з Міністерством освіти України;

 Міністерством освіти України стосовно вищих закладів освіти, заснованих на інших формах власності;

 місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування стосовно державних закладів освіти, що є комунальною власністю, і закладів освіти (крім вищих закладів освіти), заснованих на інших формах власності.

 

 7. Заклад освіти повинен мати власну назву, в якій обов'язково вказується його тип (дитячий садок, школа, гімназія, ліцей, колегіум, коледж, інститут, консерваторія, академія, університет чи інше) та організаційно-правова форма.

 

 Стаття 19. Наукове і методичне забезпечення освіти

 

 Наукове і методичне забезпечення освіти здійснюють Міністерство освіти України, Національна Академія наук України, Академія педагогічних наук України, міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади  освіти, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, вищі заклади освіти, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, заклади післядипломної освіти, інші науково-методичні і методичні установи у взаємодії з відповідними підприємствами, творчими спілками, асоціаціями, товариствами, громадськими науковими організаціями.

 

 Стаття 20. Керівник закладу освіти

 

 1. Заклад освіти очолює його керівник (завідуючий, директор, ректор, президент тощо).

 

***

 

 4. Керівники закладів освіти, що є комунальною власністю, призначаються Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, міськими, районними органами управління освітою за попереднім погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

 

***

 

 Стаття 23. Участь діячів науки, культури та представників  інших сфер діяльності у навчально-виховній

 роботі

 

 Діячі науки, культури та представники інших сфер діяльності за рішенням закладу освіти можуть брати участь у навчально-виховній роботі, керівництві учнівськими, студентськими об'єднаннями за інтересами, сприяти інтелектуальному, культурному розвитку учнівської, студентської молоді, подавати консультаційну допомогу педагогам.

 

 Стаття 24. Організація медичного обслуговування у системі  освіти

 

 Організація безкоштовного медичного обслуговування в системі освіти забезпечується місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, здійснюється закладами Міністерства охорони здоров'я України, відомчими закладами охорони здоров'я відповідно до чинного законодавства.

 

***

 

 Стаття 26. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання

 

 Забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у закладах освіти покладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника закладу освіти.

 

 Стаття 27. Документи про освіту

 

 Випускнику державного або іншого акредитованого (атестованого) закладу освіти видається відповідний документ про освіту встановленого зразка.

 Зразки документів про освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

 

Розділ II

 

СИСТЕМА ОСВІТИ

 

 Стаття 28. Поняття системи освіти

 

 Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

 

 Стаття 29. Структура освіти

 

 Структура освіти включає:

 дошкільну освіту;

 загальну середню освіту;

 позашкільну освіту;

 професійно-технічну освіту;

 вищу освіту;

 післядипломну освіту;

 аспірантуру;

 докторантуру;

 самоосвіту.

 

 Стаття 30. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні

 

 1. В Україні встановлюються такі освітні рівні:

 початкова загальна освіта;

 базова загальна середня освіта;

 повна загальна середня освіта;

 професійно-технічна освіта;

 базова вища освіта;

 повна вища освіта.

 

 2. В Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні:

 кваліфікований робітник;

 молодший спеціаліст;

 бакалавр;

 спеціаліст, магістр.

 Положення про освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) затверджується Кабінетом Міністрів України.

 

 Стаття 31. Наукові ступені

 

 1. Науковими ступенями є:

 кандидат наук;

 доктор наук.

 

 2. Наукові ступені кандидата і доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих закладів освіти, наукових установ та організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

 Стаття 32. Вчені звання

 

 1. Вченими званнями є:

 старший науковий співробітник;

 доцент;

      професор.

 

 2. Вчені звання старший науковий співробітник, доцент, професор присвоюються на основі рішень вчених рад вищих закладів освіти, наукових установ і організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

***

 

 Стаття 38. Позашкільна освіта

 

 1. Позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

 

 2. Позашкільна освіта та виховання здійснюються закладами освіти, сім'єю, трудовими колективами, громадськими організаціями, товариствами, фондами і ґрунтуються на принципі добровільності вибору типів закладів, видів діяльності.

 

 3. Держава забезпечує умови для одержання учнями і молоддю позашкільної освіти.

 

 Стаття 39. Позашкільні заклади освіти

 

 1. До позашкільних закладів освіти належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі заклади освіти, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

 

 2. Для здійснення навчально-виховної роботи позашкільним закладам освіти надаються спортивні об'єкти, культурні, оздоровчі та інші заклади безкоштовно та на пільгових умовах. Порядок їх надання визначається місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

 

***

 

 Стаття 43. Вищі заклади освіти

 

 1. Вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

 

 2. Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації:

 перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти;

 другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти;

 третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

 

 3. Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

 молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації;

 бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти другого рівня акредитації;

 спеціаліст, магістр - забезпечують вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації.

 

 4. Вищі заклади освіти певного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забезпечують заклади освіти нижчого рівня акредитації.

 5. Вищі заклади освіти у встановленому порядку можуть створювати різні типи навчально-науково-виробничих комплексів, об'єднань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій.

 

***

 

 Стаття 47. Післядипломна освіта (спеціалізація, стажування,  клінічна ординатура, підвищення кваліфікації

                    та перепідготовка кадрів)

 

 1. Післядипломна освіта забезпечує одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти і досвіду практичної роботи, поглиблення професійних знань, умінь за спеціальністю, професією.

 

 2. Післядипломна освіта здійснюється закладами післядипломної освіти на договірних засадах з підприємствами, установами, організаціями з урахуванням державного контракту (замовлення).

 

 3. Форми, терміни і зміст навчання, методичної та науково-дослідної діяльності визначаються закладами післядипломної освіти за погодженням із замовником.

 

 Стаття 48. Заклади післядипломної освіти

 

 1. До закладів післядипломної освіти належать:

 академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати;

 підрозділи вищих закладів освіти (філіали, факультети, відділення та інші);

 професійно-технічні заклади освіти;

 відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.

 

 2. Заклади післядипломної освіти можуть працювати за очною, вечірньою, заочною формами навчання, мати філіали і вести науково-дослідну роботу.

 

***

 

Розділ III

 

УЧАСНИКИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

 

 Стаття 50. Учасники навчально-виховного процесу

 

 Учасниками навчально-виховного процесу є:

 діти дошкільного віку, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;

( Абзац другий статті 50 в редакції Закону N 2628-III від 11.07.2001 )

 керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти;

 батьки або особи, які їх замінюють, батьки – вихователі дитячих будинків сімейного типу;

 представники підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі.

 

 Стаття 51. Права вихованців, учнів, студентів, курсантів,  слухачів, стажистів, клінічних ординаторів,

                   аспірантів, докторантів

 

 1. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти відповідно мають гарантоване державою право на:

 навчання для здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;

 вибір закладу освіти, форми навчання, освітньо-професійних та індивідуальних програм, позакласних занять;

 додаткову відпустку за місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

 продовження освіти за професією, спеціальністю на основі одержаного освітньо-кваліфікаційного рівня, здобуття додаткової освіти відповідно до угоди із закладом освіти;

 одержання направлення на навчання, стажування до інших закладів освіти, у тому числі за кордон;

 користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою закладу освіти;

 доступ до інформації в усіх галузях знань;

 участь у науково-дослідній, дослідно-конструкторській та інших видах наукової діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах;

 особисту або через своїх представників участь у громадському самоврядуванні, в обговоренні, вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту тощо;

 участь в об'єднаннях громадян;

 безпечні і нешкідливі умови навчання та праці;

 забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

 трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час;  перерву в навчанні у вищих та професійно-технічних закладах освіти;

 користування послугами закладів охорони здоров'я, засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров'я;

 захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність.

 

 2. Відволікання учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів за рахунок навчального часу на роботу і здійснення заходів, не пов'язаних з процесом навчання, забороняється, крім випадків, передбачених рішенням Кабінету Міністрів України.

 

 Стаття 52. Обов'язки вихованців, учнів, студентів,  курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів,

                   аспірантів, докторантів

 

 1. Обов'язками вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів відповідно є:

 додержання законодавства, моральних, етичних норм;

 систематичне та глибоке оволодіння знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищення загального культурного рівня;

 додержання статуту, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти.

 

 2. Випускники вищих закладів освіти, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

 3. Інші обов'язки осіб, що навчаються, можуть встановлюватися законодавством, положеннями про заклади освіти та їх статутами.

 

 Стаття 53. Додаткові види соціального і матеріального  забезпечення вихованців, учнів...

 

 1. Вихованцям, учням, студентам, курсантам, слухачам,

стажистам, клінічним ординаторам, аспірантам, докторантам може надаватися додатково соціальна і матеріальна допомога за рахунок місцевих бюджетів, міністерств і відомств, підприємств, установ, організацій, коштів громадян, юридичних і фізичних осіб за межами України, благодійних організацій, а також з інших надходжень.

 

 2. При загальноосвітніх закладах утворюються фонди загального обов'язкового навчання для надання матеріальної допомоги учням, їх оздоровлення, проведення культурних заходів, інших передбачених законодавством витрат. Фонди загального обов'язкового навчання утворюються за рахунок коштів місцевих бюджетів у розмірі не меншому трьох відсотків витрат на утримання шкіл, а також за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, інших джерел.

 

 3. Для учнів, які проживають у сільській місцевості на відстані понад 3 кілометри від школи, забезпечується безкоштовне регулярне підвезення до школи і зі школи рейсовим транспортом або транспортом підприємств, установ та організацій.

 

***

 

 Стаття 54. Кадрове забезпечення сфери освіти

 

 1. Педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки.

 

 2. Педагогічну діяльність у закладах освіти здійснюють педагогічні працівники, у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти - науково-педагогічні працівники.

 Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

 3. Педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

 

 4. Педагогічні працівники підлягають атестації. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання. Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється Міністерством освіти України.

 Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, порядок їх присвоєння визначаються Кабінетом Міністрів України.

 Рішення атестаційної комісії є підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи у порядку, встановленому законодавством.

 

 Стаття 55. Права педагогічних та науково-педагогічних  працівників

 

 1. Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на:

 захист професійної честі, гідності;

 вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи;

 індивідуальну педагогічну діяльність;

 участь у громадському самоврядуванні;

 користування подовженою оплачуваною відпусткою;

 забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва;

 придбання для працюючих у сільській місцевості основних продуктів харчування за цінами, встановленими для працівників сільського господарства;

 одержання службового житла;

 підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту, програм, форм навчання, закладів освіти, установ та організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку.

 

 2. Відволікання педагогічних та науково-педагогічних працівників від виконання професійних обов'язків не допускається за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.

 

 Стаття 56. Обов'язки педагогічних та науково-педагогічних  працівників

 

 Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані:

 постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;

 забезпечувати умови для засвоєння вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами навчальних програм на рівні обов'язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвиткові здібностей дітей, учнів, студентів;

 настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;

 виховувати у дітей та молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного середовища країни;

 готувати учнів та студентів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

 додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента;

 захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

 

 Стаття 57. Гарантії держави педагогічним,  науково-педагогічним працівникам та іншим категоріям

                    працівників закладів освіти

 

 1. Держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам:

 належні умови праці, побуту, відпочинку, медичне обслуговування;

 підвищення кваліфікації не рідше одного разу на п'ять років;

 правовий, соціальний, професійний захист;

 компенсації, встановлені законодавством, у разі втрати роботи, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці;

 призначення і виплату пенсії відповідно до чинного законодавства;

 встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за наукові ступені і вчені звання;

 виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків;

надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків;

виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки;

встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) науково-педагогічним працівникам вищих закладів освіти третього та четвертого рівнів акредитації на рівні подвійної середньої заробітної плати працівників промисловості;

встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічним працівникам вищих закладів освіти першого та другого рівнів акредитації та інших закладів освіти на рівні не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості.

Перегляд заробітної плати педагогічним та науково-педагогічним працівникам провадиться двічі на рік з щоквартальною індексацією з урахуванням рівня інфляції.

 Затвердження схеми посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічним, науково-педагогічним працівникам та підвищення (індексація) їх посадових окладів (ставок заробітної плати) проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

 2. Держава забезпечує:

встановлення доплат спеціалістам, які працюють в системі освіти, до рівня середньомісячної заробітної плати працівників у цілому по народному господарству;

 встановлення середнього розміру посадових окладів (ставок заробітної плати) обслуговуючому персоналу відповідно до схеми посадових окладів (ставок заробітної плати), що визначені Кабінетом Міністрів України.

 Перегляд рівня заробітної плати спеціалістам, які працюють у системі освіти, і обслуговуючому персоналу провадиться двічі на рік з щоквартальною індексацією з урахуванням рівня інфляції.

 

 3. У разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке унеможливлює виконання ними професійних обов'язків і обмежує перебування в дитячому, учнівському, студентському колективах, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу, за ним зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

 

 4. Педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.

 Вони мають право на одержання у власність земельної ділянки у розмірі середньої земельної частки відповідно до чинного законодавства.

 

 5. Педагогічним та науково-педагогічним працівникам за рахунок власних коштів закладів освіти може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

 

 Стаття 58. Заохочення педагогічних та науково-педагогічних працівників

 

 За особливі трудові заслуги педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть бути нагороджені державними нагородами, представлені до присудження державних премій України, відзначені знаками, грамотами, іншими видами морального та матеріального заохочення.

 

 Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

 

 1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

 

 2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

 

 3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

 постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

 поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

 виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

 сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

 виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

 

 4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

 

 Стаття 60. Права батьків

 

 Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

 вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей;

 обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладів освіти;

 звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;

 захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

 

 

Розділ IV

 

ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ,

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

 

 Стаття 61. Фінансово-господарська діяльність закладів  освіти та установ, організацій, підприємств

                    системи освіти

 

 1. Фінансування державних закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

 

 2. Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому десяти відсотків національного доходу, а також валютні асигнування на основну діяльність.

 

 3. Кошти закладів і установ освіти та науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються.

 

 4. Додатковими джерелами фінансування є:

 кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;

 плата за надання додаткових освітніх послуг;

 кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

 доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

 дотації з місцевих бюджетів;

 кредити і позички банків, дивіденди від цінних паперів та доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів;

 валютні надходження;

 добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян;

 інші кошти.

 

 5. ***

 

 Кошти, отримані навчальним закладом як плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг, не оподатковуються і не можуть бути вилучені в доход держави або місцевих бюджетів. Зазначені кошти знаходяться у розпорядженні навчального закладу за умови, якщо вони спрямовуються на статутну діяльність навчального закладу.

 

 Плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг може вноситися за весь строк навчання, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів або надання додаткових освітніх послуг повністю одноразово або частками - помісячно, по семестрах, щорічно. ( Статтю 61 доповнено частиною 5 згідно із Законом N 2887-III від 13.12.2001 )

 

 6. Кошти, матеріальні цінності та нематеріальні активи, що надходять безкоштовно у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, закладам і установам освіти та науки, метою діяльності яких не є одержання прибутку, для здійснення освітньої, наукової, оздоровчої, спортивної, культурної діяльності, не вважаються прибутком і не оподатковуються.

 

 7. У разі одержання коштів з інших джерел бюджетні та галузеві асигнування закладів освіти та установ, організацій системи освіти не зменшуються.

 

 8. Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням.

 

***

 

 Стаття 63. Матеріально-технічна база закладів освіти та

 установ, організацій, підприємств системи освіти

 

 1. Матеріально-технічна база закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

 

 2. Земельні ділянки державних закладів освіти, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

 

 3. Заклади освіти самостійно розпоряджаються прибутками від господарської та іншої передбаченої їх статутами діяльності.

 

 4. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних закладів освіти, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

 

 5. Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

 

 6. Потреби державних закладів освіти та установ, організацій системи освіти для розвитку їх матеріально-технічної бази задовольняються державою першочергово відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України нормативів.

 

Розділ V

 

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

 

 Стаття 64. Міжнародне співробітництво у державній системі  освіти

 

 1. Заклади освіти, наукові, науково-виробничі установи системи освіти, органи державного управління освітою мають право укладати договори про співробітництво, встановлювати прямі зв'язки із закладами освіти, науковими установами системи освіти зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами тощо відповідно до чинного законодавства України.

 

 2. Державні заклади освіти та наукові, науково-виробничі установи державної системи освіти, органи державного управління освітою мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавства на основі договорів, укладених ними з іноземними юридичними, фізичними особами, мати власний валютний рахунок, створювати спільні підприємства.

 

 3. Міністерство освіти України, міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, Вища атестаційна комісія України разом з іншими державними установами, організаціями проводять роботу, пов'язану з встановленням еквівалентності атестатів і дипломів, міжнародним визнанням навчальних курсів, кваліфікацій, вчених ступенів і звань.

 

 4. ( Частина четверта статті 64 втратила чинність в частині звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України на підставі Закону N 608/96-ВР від 17.12.96 ) Держава сприяє міжнародному співробітництву закладів освіти та органів управління освітою, виділяє їм відповідні валютні асигнування, звільняє від оподаткування, сплати мита і митного збору за навчальне, наукове та виробниче обладнання та приладдя, що надходять для них з-за кордону для навчальних і наукових цілей.

 

 5. Валютні, матеріальні надходження від зовнішньоекономічної діяльності використовуються державними закладами освіти, науковими, науково-виробничими установами системи освіти для забезпечення їх власної статутної діяльності згідно з чинним законодавством.

 

Розділ VI

 

МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ

 

 Стаття 65. Міжнародні договори

 

 Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про освіту, то застосовуються правила міжнародного договору.

 

Розділ VII

 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ

ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОСВІТУ

 

 Стаття 66. Відповідальність за порушення законодавства про освіту

 

 Посадові особи і громадяни, винні в порушенні законодавства про освіту, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

 

 

 Голова Верховної Ради Української РСР     Л.КРАВЧУК

 

 м. Київ, 23 травня 1991 року

 N 1060-XII